Книги про мову

5 книг про українську мову, які розкриють вам очі — Радіо Максимум

Письменник та літературний оглядач Ігор Бондар-Терещенко назвав книжки про українську мову та її історію, які має прочитати кожен з нас. Плекаймо рідне слово та бережімо його, як зіницю ока!

Національне минуле через численні геноциди та лінгвоциди, зникнувши з особистої структури українця, стає нейтральним щодо нього і вже не визначує характеру його реакцій. Згадаймо пріснопам'ятне «мені все одно: що ковбаса, що калбаса», додамо бубабістських спецій і отримаємо постмодерну мовну ситуацію.

Це цікаво: 5 найкращих перекладів весни, які треба прочитати

Точніше, «постмодерною» її називають для зручності, оскільки такою вона стала ще у далеких 1930-х, коли було скасовано модерний скрипниківський правопис. Решта з того – так, суцільний «постмодерн», який запанував відтоді в сучасному мовознавстві.

«Нарис сучасної української літературної мови», Юрій Шевельов

(К.: Темпора)

«Нарис сучасної української літературної мови», Юрій Шевельов

Меморіальну дошку автору цієї книжки – визначного українського вченого – у Харкові розбили кувалдою за наказом місцевої влади, оскільки голова ОДА назвав його «фашистом». Залишаючись під час Другої світової війни у колишній пролетарській столиці, Юрій Шевельов справді друкувався в офіційній газеті нової влади «Нова Україна», але публікував здебільшого мовознавчі та ювілейні нотатки.

Що ж до самого «Нарису…», то її автор казав про неї так: «Книга становить спробу опису сучасної української літературної мови як системи в усьому багатстві її стилістичних варіянтів. З цього погляду вона має бути корисна не тільки мовознавцеві, а кожному, хто стикається з мовою в своїй практиці: учителеві, журналістові, священикові, просто інтелігентній людині».

«Знадібки до словника чужослів», Павло Штепа

(Торонто: Видавець Семен Стасишин)

«Знадібки до словника чужослів», Павло Штепа

«Словник чужослів», до якого збиралися матеріали у цьому збірнику, свого часу таки вийшов в діаспорі, і був майже не помічений в Україні. До цього часу з подібного матеріалу офіційне мовознавство глузувало, широко цитуючи як неоковирну відому фразу «знов самопер попер до мордописні».

Саме на «українському» підході до іншомовних (чужоземних) слів ґрунтується підхід автора цього словника. «Абажур» – «дашок», «бюстгальтер» – «нагрудник», «сейсмограф» – «землетрусописка».

Загалом Павло Штепа був інженером-будівельником, письменником і суспільним діячем родом з Кубані, брав участь у визвольній війні 1917-20, згодом на еміграції в Чехословаччині; закінчив Українську Господарську Академію в Подєбрадах, вийшовши із школи політичного та культурологічного мислення Дмитра Донцова. Пройшовши бойову школу у підпільних революційно-націоналістичних Українська військова організація (УВО) та Організація Українських Націоналістів (ОУН) у міжвоєнну добу, Штепа як науковець і мислитель створив свою оригінальну етнологічну і культурологічну концепцію вже у післявоєнний час.

«Мовні війни: Міф про «зіпсованість» української мови», Володимир Селезньов

(Х. : Віват)

«Мовні війни: Міф про «зіпсованість» української мови», Володимир Селезньов

Вагу цієї книжки для нашого сьогодення годі переоцінити. Її автор, не задовольняючись наслідками русифікації, розглядає причини нинішньої «зіпсованості» української мови.

Яку, у свою чергу, звинувачують у засиллі полонізмів, русизмів, галицизмів та інших неологізмів нашого часу.

Утім, в процесі осмислення сьогоднішнього «питання про мову в Україні» хоч би й на прикладі «Мовних війн» Володимира Селезньова, думка підноситься понад традиційні опозиції «Схід – Захід», «природа – культура», «внутрішнє – зовнішнє».

І результатом стає розклад суб'єкту як центру системи мовленнєвих уявлень. Цей ефект можна пояснити однією призабутою гуманітарною концепцією, яка твердить, що слово є мертвий знак живих явищ. Які, додамо, розташовані довкола нього широкими колами і які включають в себе і «радянську» біографію оповідача, і його «незалежний» побут, і систему ідей всієї «української» епохи.

«Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики», Леся Ставицька

(К.: Критика)

«Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики», Леся Ставицька

Укладачка цього словника небезпідставно вирішила, що рідна мова – це так само сленг, якщо вже творчістю адепта суржику Леся Подерв'янського захоплюються широкі верстви читачів.

І тому українська нецензурна лексика спромоглася на наукове опрацювання, а сама праця доктора філологічних наук, професор Лесі Ставицької подає точний опис значень близько 5000 слів і стійких словосполучень зі сфери усного мовлення, художньої літератури, публіцистики, традиційного сороміцького (еротичного) та сучасного міського фольклору.

Звісно, присутні цитати – з творів Юрія Андруховича, Олеся Ульяненка, Юрія Винничука і згаданого Леся Подерв'янського, оскільки всі ці автори артистично грають з «народним» словом, завдяки чому їм вдається донести до нашого сьогодення навіть незабутній флер кондового соцреалізму, де нецензурна лексика, сленг і суржик несподівано виявляються самостійною цінністю.

Абетка України

(Х.: Віват)

Абетка України

Попри те, що «національних» чеснот харківському виданню не позичати, утім, нічого «буржуазного» у ньому нема.

Навпаки, «текст у форматі абетки-словника написаний доступною, зрозумілою і цікавою для широкого кола читачів мовою», та й взагалі у книжці «зібраний своєрідний культурний мінімум для ознайомлення з національним надбанням українців», і містить вона «найпопулярніший «класичний» набір понять і термінів, що асоціюються з Україною й українським народом».

Тож маємо «бандуру», яка асоціюється чомусь з «індійською ситарою».

Хоча, ніде правди діти, з національних першооснов тут все ж таки «вареники», «галушки», «пампушки», «оселедець», «сало», «узвар» і «юшка» (з алкогольних напоїв в абетковому меню лише «наливка»).

Що цікаво, видання двомовне, українсько-англійське, але все одно деякі цінності залишаються незмінними, не надаючись до іноземного загарбання жодною мовою.

«Борщ», відповідно, гордовито значиться, як «borsch», «вишиванку», відповідно, бачимо, як «vyshyvanka» (зауважено, що носив її Іван Франко, і «саме в такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі»), а щодо «гопаку», який, звісно, ні що інше, як «hopak», що «традиційно виконується чоловіками в українських національних костюмах», то навіть згадано, як його виконав відомий український боксер Олександр Усик, виборовши «золото» та звання чемпіона на літніх Олімпійських іграх у Лондоні 2012.

Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Радіо МАКСИМУМ

Читайте також: Повернення героїв: 5 книг, які пояснять вам головне

Читай максимум цікавих новин у Viber

Источник: https://maximum.fm/5-knig-pro-ukrayinsku-movu-yaki-rozkriyut-vam-ochi_n139008

Для себя: Книги українською мовою, які варто прочитати

?Имя Фамилия (kotya_13) wrote,
2016-02-17 09:49:00Имя Фамилия
kotya_13
2016-02-17 09:49:00Оригинал взят у rarebook в Книги, які варто прочитатиОсь тут дехто shorec питає про українські книги.

І хоча питає не мене, все ж таки вставлю свої 5 копійок:
[Spoiler (click to open)]Класика:

Соковита мова, гострий гумор, життєвий реалізм:
Прокинувшися, ввесь трусився, За серце ссало, мов глисти; Перевертався i нудився, Не здужав голови звести, Поки не випив пiвквартiвки З iмбером пiнної горiлки I кухля сирiвцю не втер. З-пiд лавки вилiз i струхнувся, Закашляв, чхнув i стрепенувся:

«Давайте, — крикнув, — пить тепер».


Мені тут сказати нічого. Процитую лише Б.Пастернака, слова якого найкраще стосуються цієї книги: «Книга — то не зброшуровані друковані листи, книга — то згусток димлячої, запекшоїся совісті»:
За думою дума роєм вилiтає; Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серцi — може й бог не бачить. Кому ж її покажу я, I хто тую мову Привiтає, угадає Великеє слово? Всi оглухли, похилились В кайданах… Байдуже… Ти смiєшся, а я плачу, Великий мiй друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате… Не заревуть в Українi Вольнiї гармати. Не зарiже батько сина, Своєї дитини, За честь, славу, за братерство, За волю Вкраїни. Не зарiже: викохає, Та й продасть в рiзницю Москалевi. Це б то, бачиш, Лепта удовицi Престоловi-отечеству Та нiмотi плата. Нехай, брате. — А ми будем

Читайте также:  Книги про долги

Смiяться та плакать.


Розповідь про трагічну любов русалоньки — Мавки, що загинула в жорстокому і цинічному світі:
О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю,—

стане початком тоді мій кінець.

Історичний роман:

Автор задумував трилогію: «Святослав, Володимир, Ярослав», але смерть зашкошкодила йому написати останній твір. Перші ж два є одними з кращих творів у світовій літературі про часи давньої Русі:
— Княже Улiбе, — суворо вiдповiв Святослав, — боротись з ромеями тутлiпше, анiж пiд стiнами Києва. I не токмо я так роблю. Не лиха хотя Русi,князi Олег i Iгор ходили до Царгорода, стояли пiд його стiнами, укладалимир. Я зробив, як отцi мої, — показав силу Русi й уклав з греками мир.Русь триматиме цей мир. Пiдемо зараз на рiвнину, до Дунаю, за зиму прийдепiдмога вiд уличiв i тиверцiв, хочу домовитись i з печенiгами. — Отже, навеснi знову вiйна? — Я не почну вiйни, — твердо сказав Святослав, — але мушу бути готовим,якщо її почне Iоанн. А щоб вiн не захопив Болгарiї i щоб не впав хмарою на

нас, я залишу воїв у Преславi i в усiх городах.


За тетралогію «Таємний посол» Володимира Малилака назвали свого часу «українським Дюма». Захоплююча розповідь про запорожця Арсена Звенигору. Дії відбуваються у другій половині 17-го ст. в Україні, Туреччині, Болгарії, Австрії:
Роздратований Кара Мустафа, здається, тiльки тепер згадав, що в наметiзнаходяться стороннi люди, яким не варто було чути такi невтiшнi длятуркiв вiстi з Запорожжя. Вiн спалахнув. — Геть усi звiдси! I забудьте про те, що тут чули! Гамiд, Джаббар-ага,а також вартовi, задкуючи i кланяючись безперервно, безшумно зникли запологом. Князь Андрiй торкнувся Звенигориного плеча, сказав тихо: — Спасибi, козаче, за добрi вiстi. Втiшив моє серце. — Ти хто такий? — Арсен зi спiвчуттям подивився аа закованого в залiзоневiльника. — Князь Андрiй Ромодановський. — Що? -вигукнув Арсен. -Ти син боярина Ромо-дановського? — Так. А ти знаєш мого батька? — Ще б пак! Я зустрiчався з ним i розмовляв. Вiзир мовчки стежив за їхньою розмовою. Не перебивав. Вслухався в чужумову i про щось напружено думав. Очi його горiли. На високому темному лобi

зiйшлися тугi зморшки.


Кохання, інтриги, геополітика і т.ін. в султанському гаремі 16-го ст.:
Роксолани. Слово, яке для Європи ще вчора нiчого не значило. Якийсьнарод, народець, плем'я? Десь на Сходi? Загубленi в безмежних степах.Колись там були скiфи, сармати, кiммерiйцi, алани. Вiзантiйцi писали про тавроскiфiв. Тодi прогримiли над свiтом слова»Київ» i «Русь». Але роксолани, українцi? Кинуте знiчев'я два роки тому на Бедестанi Луїджi Грiтi слово»Роксолана» майже забулося, зникло разом iз маленькою золотокосоюдiвчинкою. Та ось вона явилася свiтовi новою султаншею, явилася зненацька,

у владi чи й чуванiй будь-коли, i свiт захотiв знати, хто вона i звiдки.

Детектив:

Складно відзначити якийсь один твір. В пирнципі всі десь рівнозначні. Самбук писав і кримінальні детективи, але більше — політичні, в основному про українських націоналістів.
У книзі події 1970-их переплітаються з подіями 1920-их, куди радянського міліціонера приводить розслідування злочину.
Детективи Шкляра вважаються найкращими серед сучасних українських. Обрав я його дуже умовно. Твір, чесно кажучи слабкуватий, але все ж таки кращій за твори інших сучасних українських авторів цього жанру.

Фантастика:

У книзі розповідається про трагічну долю талановитого вченого в країні, де панує фашистська диктатура.
— Досить, пане слідчий, не витрачайте марно часу, — мовив він презирливо. — Все ясно. Вам не пощас-тить обдурити мене цією фальшивкою, — вказав він на протокол, ніби написаний рукою Анхело Альвареса. — Заберіть її геть і можете далі не вмовляти мене, бо все одно я нічого вам не скажу!Слідчий люто глянув на нього. Мабуть, він уже вважав, що виграв складну гру, і тому тепер йому було особливо досадно.— Це ваше останнє слово? — спитав він іще.— Останнє.

— Що ж, побачимо. В нас є ще деякі засоби, — загрозливо процідив слідчий і натиснув кнопку дзвінка, викликаючи охорону. — Ми ще побачимося, Раміро, — кинув слідчий, коли Ернана виводили.


Одна з найзначиміших книг в українській літературі. Читати треба.
Цікава книга про розумних істот що живуть на дні океану.

Дитяча література:

Гумор:

Сучасні твори:

Источник: https://kotya-13.livejournal.com/447676.html

Цікаві факти про українську мову та писемність

1880 року в Одесі вийшла унікальна наукова розвідка польського і російського філолога Михайла Красуського «Древность малороссийского языка», де українська мова розглядається як праматір народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов привели вченого до висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську, старослов'янську мови.

Аргументацію неординарної думки вчений розпочинає з доказів походження чисел, якими користуються арійські народи, матеріалом української мови. Число один (1), на думку автора книжки, походить від українського одвін, яке з часом перетворилося на один. Таким чином утворено назви чисел в італійській, грецькій, німецькій мовах, у санскриті і т.д.

Автор порівняв і звуки у індоєвропейських мовах. Наприклад, наші слова «багато», «був», «вітання», а в санскриті — «багута», «бгу», «віта». Один із висновків вченого такий: «… все, що я виклав, здається, не припускає сумніву в тому, що, як малоросійська, так і російська мови розвивалися самостійно».

Отож, донедавна твердження учених про мову старослов'янську як основу мови українців, білорусів та росіян можна піддати сумніву.

Букварі

Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.

Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.

Граматика

Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.

Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская…» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.

Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» — випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.

Підручник

Читайте также:  Книги про виски

Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов'ян (див. також «Букварі»).

«Найдовговічніший» підручник

 За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи,  навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».

Словники

 Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.

Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні            1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.

Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.

Перший ґрунтовний словник української мови «Словар української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.

Перший історичний словник

У 1977-1978 pp. вперше в історії нашого народу був виданий «Словник староукраїнської мови XIV— XV ст.», створений львівськими науковцями на основі численних пам'яток письменства.

Найповнішим словником рідної мови є «Словник української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp.

Це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу, створений на базі величезного матеріалу, дібраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел з кінця XVIII ст. до наших днів.

Найбільшим дослідженням мови окремого автора вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964) та двотомний «Словарь языка русских произведений Шевченко» (Київ, 1985-1986).

Обидва словники, присвячені лексикографічному вивченню багатожанрової творчості поета і прозаїка Т. Г. Шевченка, допомагають дослідникам глибше і повніше зрозуміти і вивчити мовну творчість і стиль великого майстра художнього слова.

«Словник» містить 10116 лексичних одиниць, «Словарь» — 20 548.

Хрестоматії

Першу хрестоматію української літератури уклав 1829 р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І. Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.

: перекладні, оригінальні вірші, проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з «Енеїди». Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И. Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів І.

Могильницького, додавши також свого матеріалу.

Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І. Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до «Енеїди» І. Котляревського.

У Східній Україні «Краткий исторический очерк украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії російської літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г.

Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.

Літери

 Найчастіше вживана літера

 На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький.

Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р.

без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.

І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися найбільш проскрибованою.

Слово

Найдовшими словами в українській мові, є «дихлордифенілтрихлорметилметан» — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» —  містить 31 літеру.

Найчастіше й найрідше вживані слова. У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано 25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.

Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.

Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».

 Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».

Найдовше скорочення, що зустрічається в українській мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ — Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер.

Так скорочено називається Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання.

Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК.

Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.

Словником скорочень української мови усього зафіксовано 22 значення.

Найдовший паліндром

Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької означає «той, що вертається», тобто слово словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання і значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквених перевертнів досить багато, а ось семибуквених поки відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти).

Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших належить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не враховують букви «й», «ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій — справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».

Читайте также:  Книги про знакомства

***

Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:

·        розвеселити

·        розрадити

·        вселити надію

·        викликати посмішку

·        переконати

·        ощасливити

·        зцілити

·        причарувати

·        возвеличити

·        очистити душу

·        розсіяти сумнів

·        скувати сили душі

·        посилити тривогу й безнадію

·        поранити душу

·        приголомшити

·        принизити

·        образити

·        зганьбити

·        убити

Прислів’я та приказки про мову:

Не кидай слова на вітер.

Давши слово – держись, не давши слово – кріпись.

Птицю пізнати по пір’ю, а людину – по мові.

У кого рідна мова, в того й душа здорова.

Від теплого слова і лід розмерзає.

 Слово не стріла, а глибше ранить.

Слова треба важити, а не лічити.

Де слово, там і душа.                              

 Вітер горе руйнує, слово народи підійма.

Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму.

 Голова без розуму, що ліхтар без світла

Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.   

 Джерела:

http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land.ukrainian-language-day/

http://www.litpereklad.org.ua/2009/01/9.html

http://vvpk.at.ua/publ/cikavinki/cikavi_fakti_pro_ukrajinsku_movu/4-1-0-17

http://slovesnykvilnyansk.blogspot.com/2012/11/blog-post_6.html

http://osvita.pl.km.ua/~zosh1/paper/index.php?option=com_content&task=view&id=143&Itemid=2

http://www.lib.kture.kharkov.ua/ua/elexh27/2.php

Источник: http://cbslibrary5.blogspot.com/2013/11/blog-post_8.html

Кращі книги про мову програмування C ++

Вивчаєте мову програмування C ++ з нуля?

Для вивчення основ цієї об’єктно-орієнтованої мови програмування знадобиться багато часу, терпіння, компілятор C ++, текстовий редактор, гарні підручники та викладачі.

Мова програмування C ++ досить популярна і більшість розробників з нею працюють як з основною, але багато її використовують як додаткову.

Не шкодуйте часу на виконання завдань і вправ, якщо дійсно хочете стати професійним програмістом і розробляти на мові програмування C ++.

Кращий спосіб навчитися програмувати – це писати програми, тому виконання завдань дуже допоможе в процесі вивчення мови програмування C ++.

Добірка цих книг посприяє в навчанні і допоможе в подальшій розробці.  

  1. Бьярне Стауструп. Програмування: принципи і практика використання C ++
  2. Еккель Брюс. Філософія C ++
  3. Герберт Шілдт. C ++. базовий курс
  4. Стенлі Ліппман, Жози Лажойе. C ++ для початківців
  5. Стівен Прата. Мова програмування C ++

Бьярне Стауструп. Програмування: принципи і практика використання C ++Унікальна книга від одного з розробників мови програмування C ++, яка вчить програмувати.

Кожна глава – самостійна тематична стаття, яка може бути прочитана послідовно при вивченні всього матеріалу, так і самостійно, при виникненні будь-яких труднощів у процесі розробки.Автор вважає програмування – складної інтелектуальної діяльністю і наполягає на тому, що необхідно писати програми.

Бьярне Стауструп рекомендує тим, хто вивчає програмування брати участь в розробці або ж писати закінчені корисні програмні рішення.З метою навчання в книзі підібрані найрізноманітніші завдання і вправи, які сприяють навчанню і змушують читача замислитися над їх виконанням.

Автор висловлює свою думку про те, що програміст повинен знати кілька мов програмування і вміти з ними працювати.Уважно читайте главу 0, в ній дані всі інструкції з навчання та використання книги, яка витримала кілька видань і вважається необхідною до прочитання серед початківців C ++ розробників. 

Еккель Брюс. Філософія C ++ (в двох томах)Одна з кращих книг по C ++, яка повинна бути в бібліотеці кожного студента, який вивчає програмування. Книга формує у читача глибоке розуміння цієї мови програмування і вчить думати на C ++. Книга призначена для всіх, хто займається розробкою програмного забезпечення.

Головна мета автора виховати особливий спосіб мислення у розробників. Він порушує питання про проблеми, які зустрічаються під час розробки і наводить багато рекомендацій.Поетапне виклад матеріалу, прості приклади, які виробив автор за час викладання, допоможуть у навчанні.

Картинки, схеми, детальні пояснення – це дуже гідна книга для читання, якщо хочете навчитися програмувати на C ++.Пам’ятайте, що C ++ важлива мова для розробки комерційних продуктів і дуже схожа на Java. У Брюса Еккеля є ще чудова книга «Філософія Java», її необхідно обов’язково прочитати, коли почнете вивчати Java.У томі 2 «Філософія C ++.

Практичне програмування» автор продовжує вчити мислити на C ++ і розглядає обробку винятків, стандартні бібліотеки, патерни проектування, множинне спадкування.Читайте, вивчайте і створюйте хороші продукти. 

Герберт Шілдт. C ++: базовий курсВідомий експерт в області програмування і знавець мов програмування C, C #, C ++, Java.

Герберт Шілдт є автором численних бестселерів з програмування та розробки, які переведені на кілька мов, а загальний розпроданий тираж видань становить понад 3 мільйони, серед них і відома книга «Опануй C ++ за 21 день».

У книзі «C ++: базовий курс» автор описав основні засоби мови програмування C ++ від елементарних базових понять до суперможливостей: історія мови, ООП, типи даних, оператори, класи, шаблони.

Також автор виробив безліч порад і рекомендацій програмістам, які спрямовані на підвищення продуктивності розробки і з задоволенням ділиться ними на сторінках своєї книги. Крім цього, в книзі досить прикладів, які допоможуть новачкам в розробці зрозуміти, що до чого в роботі з мовою програмування C ++. 

Стенлі Ліппман, Жози Лажойе, Барбара Е. Му. Мова програмування C ++. базовий курсАвтори не з чуток знають, про що пишуть. Стенлі Ліппман розробляє додатки на мові програмування C ++ в сфері 3D-графіки для компаній Walt Disney, Жози Лажойе розвиває ядро ​​C ++ в IMB Canada Laboratory, а Барбара Е.

Му – програміст зі стажем і кілька років пропрацювала з Бьярне Страуструпом.Книга «C ++ для початківців» дотримується навчального підходу, але не є першим навчальним посібником з програмування, вона підійде тим, хто вже знайомий з програмуванням, але бажає вивчити мову програмування C ++.

Деякі аспекти мови програмування C ++ подані тільки у вигляді завдань, інші, навпаки, дуже детально розглянуті, автори зробили акцент на тому, що вважають за потрібне.Але це ніяк не знижує значення нових знань, які передає колектив авторів. Вони починають з базових термінів, визначень і переслідують свою головну мету – показати читачам розробникам, як можна програмувати на C ++.

Читання книги дозволить швидко вивчити мову і ефективно з ним працювати. В кінці кожного розділу є резюме і термінологія для закріплення отриманої інформації. 

Стівен Прата. Мова програмування C ++Цей підручник для студентів та розробників з мови програмування C ++, що охоплює кілька парадигм програмування: ООП, процедурне і узагальнене програмування.C ++ поєднує в собі функціональні можливості мови С і принципи об’єктно-орієнтованого програмування.

Будь-яка книга з програмування значних розмірів, але робота Прата вмістилася на 1450 сторінках. Уявіть, який це підручник. У книзі містяться ілюстрації та приклади, питання і вправи для перевірки і закріплення матеріалу.

Текст досить легко читається і сприймається, а все тому, що автор викладає в університеті і навчає студентів.

Книга підійде новачкам, які приступили до навчання в Академії або Університеті, на курсах програмування або планують освоїти C ++ самостійно.

Пам’ятайте, що книги з програмування краще читати мовою оригіналу, це дозволить уникнути помилок і неточностей перекладу, а заодно і розібратися з термінологією.

Источник: https://uzhgorod.itstep.org/blog/krashhi-knigi-pro-movu-programuvannya-c/

Ссылка на основную публикацию